Мати, рідна школо!
Скільки років минуло,
скільки вітрів перевіяло,
які грози відгриміли,
а ти все живою, юною стоїш у серці,
оповита, мов серпанком,
любов’ю й ніжністю.
Чи є грози на світі,
що стерли б пам’ять про тебе?
Олесь Донченко
Школа – слово, яке знає і поважає кожна людина. З цим словом у багатьох з’являється маса спогадів про їхнє шкільне життя це: гамірні перерви; для когось нудні, або веселі уроки; контрольні та практичні роботи; вікторини; спортивні ігри і таке інше. Саме у школі з дитини починає формуватися особистість, з’являються нові навички, здобуваються нові та поглиблюються старі знання. І звісно ж все це було б неможливо без нашої невід’ємної частини школи котрими є вчителі, перед якими ми всі, учні, у невідплатному боргу. Так от у цьому номері газети ви зможете познайомитися з історією нашої школи від самого початку її створення і до сьогодення. Історія кожної школи - це не лише історія вчителів, що працюють у ній, а й історія багатьох поколінь, що вийшли зі стін рідної альма-матер і множили її славу своїми досягненнями, звершеннями.
Історія Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІст. № 10 тісно пов’язана з історією нашого древнього міста. Згідно архівних даних, у 1884 році в селі Процівка була заснована початкова школа, у якій працювало 3 вчителі, навчалося 175 дітей: дівчаток - 84, хлопчиків - 91. У шкільній бібліотеці налічувалося 167 книжок. У 1915 році в селі Процівка було Процівське початкове народно-земське училище Полтавської губернії Роменського повіту. Учителі за походженням були із дворян та духовенства. У 1919-1920 роках організована Процівська народна Радянська трудова школа 1-го ступеня, у якій було 3 комплекти, 3 відділи, паралельних класів - 1, учнів - 94: хлопчиків - 46, дівчаток - 48, шкільних працівників - 5. Навчальний рік починався 27 жовтня, закінчувався 29 травня. Учителі місцевої школи брали активну участь у громадському житті села. В архівних довідках згадуються імена Букшованої К.Ф., Букшованого Є.Ф., Утіної Л.П. У 1933 році у селі Процівка була відкрита семирічна політехнічна школа на 295 учнів. У молодших класах навчалося 202 учні, у 5-7-х - 93. Перший випуск відбувся в 1936 році. Семирічну освіту одержали 24 учні. У школі працювали 12 учителів, колектив забезпечувався наочними посібниками, при школі була бібліотека. У 1940-1941 навчальному році Процівська школа працювала в дві зміни. Добре обладнаними були фізичний і біологічний кабінети. Активно працював батьківський комітет, який надавав дієву допомогу в ремонті школи, харчуванні дітей. Головою батьківського комітету була Найденко Уляна. Напередодні Великої Вітчизняної війни випускниками-відмінниками були Лось Марія Миколаївна (після війни працювала вчителем математики школи № 5 м.Ромен) та Фоміна Ніна Костянтинівна (довгий час займала посаду головного бухгалтера Роменського мельзаводу). Велика Вітчизняна війна завдала багато матеріальних збитків Процівській школі: повністю були знищені фізичний і біологічний кабінети, бібліотека, приміщення школи використовувалося фашистами як табір для полонених. На фронтах війни загинуло багато вчителів та вихованців школи. Випускникам Процівської школи Барабашу Афанасію Семеновичу та Леньову Георгію Матвійовичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1943 році, після звільнення села Процівки від фашистів, учителі взяли активну участь у відновленні роботи школи (завідуючим школою на той час був Карбан A.M.). Починаючи з 1943 року, школа була початковою, а з 1944 стала семирічною, із 1960 року - восьмирічною загальноосвітньою трудовою політехнічною школою. У післявоєнний період Процівську школу очолював Щербак B.JI. (приблизно з 1947 по 1948 роки), потім Городецький М.М. (приблизно 1949 - 1952 роки), із 1954 року - Давидюк К.І. 6 липня 1982 року директором загальноосвітньої школи №10 була призначена Пигар Людмила Олександрівна. За час її директорування в 1988 році школа отримала статус середньої. Було здійснено перепланування приміщення школи, проведено природний газ, воду, збудовано нові майстерні. За останні роки відремонтовано приміщення бібліотеки, учительської, обладнано кабінет психолога, повністю оновлено залу першого та другого поверхів, 2 сучасні комп'ютерні класи – це загальноосвітня школа нині, навчальний заклад для дітей, які прагнуть знань здоров'я, успіху. За розвитком педагогічної науки та навчального процесу слідкувала тривалий час заступник директора Коломієць Лідія Володимирівна. Саме вона, чий педагогічний стаж більше 30 років, надавала великого значення особистому прикладу у творчих пошуках та індивідуальному підходу до людей.
Школа сьогодні
З 2013 року заступником директора є Лариса Володимирівна Матяш. З січня 2017 року директором школи стала Наталія Вікторівна Мороз. Становлення та розвиток кращих педагогічно-виховних традицій пов’язані з ім’ям Олени Анатоліївни Павлюк. Вона щиро дарувала учням радість спілкування, сіяла в їхніх душах добро й красу. З лютого 2017 року заступником директора з виховної роботи стала Ганна Олександрівна Жила. Складний процес виховання в школі здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи: виховних годин, цікавих зустрічей, КВК, екскурсій, ярмарок, вечорів відпочинку тощо. Школа для всіх нас назавжди залишається святинею, оселею, звідки починається життєвий шлях. Вона вселяє віру в силу знань, любов до України, повагу до її історії, мови. Педагогічний колектив загальноосвітньої школи І-ІІІст. № 10 метою своєї роботи вважає створення умов для розвитку творчого потенціалу кожної особистості. Виховати таку особистість може лише вчитель, який працює в атмосфері сприятливої та здорової психологічної обстановки. Адміністрація школи надає великого значення підбору й розстановці педагогічних кадрів. Тому з задоволенням поповнюють учительську родину молоді фахівці, серед яких є й випускники нашої школи (Герман О.О., Медвєдєва С.М.). Навчально-виховний процес для 320 учнів забезпечують 32 вчителі. Показником професійної роботи вчителів є випускники школи, які отримали атестати з відзнакою. Колектив навчального закладу робить усе можливе, щоб школа сьогодні стала установою психолого-педагогічної адаптації, місцем, де діти й батьки навчаються спільного життя, діяльності, відчуттів. Учителі відкривають учням світ любові й добра, радісної співпраці, допомагають їм пізнати себе і навколишній світ, доводять, як можна винайти формулу щастя, не забуваючи формули людяності, навчаючись жити, не руйнуючи живого, працювати й нестандартно мислити. А найголовніше - невтомно відкривати „духовні острови в океані рідного народу", любити Україну й оберігати її мову, традиції, природу й культуру. Наша родина - це ті, хто навчає, і ті, хто навчається, та їхні батьки, та ще ті, хто навчався й працював у ній, і їхні родини, а ще ті, хто приходить до школи, щоб допомогти нам. Ми цінуємо тепло людських взаємин, щирість і шляхетність, виховуємо красу спілкування, учимо розуміти унікальність кожної людини. Шкільна родина щаслива злагодою та взаємним розумінням.